Заготівля дров

Дро́ва — шматки дерева, призначені для спалювання в печі, каміні, топці або багатті для отримання тепла і світла. Одна одиниця дров називається поліно, дрови́на (збільш. дровиня́ка). Ліс, придатний на дрова (на протилежність діловому, придатному на промислове використання), називається «дров'яним» (зараз також вживається термін «енергетичний ліс»).

Відповідно до вимог ГОСТ 3243-88 якість дров нормується за породою деревини, номінальною довжиною і обліковою градацією, за площею ядрової гнилі (у відсотках від площі торця), за кількістю дров в партії з гниллю від 30 до 65 % площі торця, і по висоті залишків сучків.

Заготівля дров

Здебільшого дрова мають форму поліна — більш-менш збіжистого циліндра. Технологія виготовлення полін проста: стовбури дерев і товсті гілки пиляють на відрізки довжиною 40—60 см (цурки) і потім розколюють сокирою в поздовжньому напрямку на дрібніші частини з площею торця до 100 см². Пиляють дрова на козлах, а рубають на спеціальній колоді — дровітні. Для рубання зручніше використовувати спеціальну сокиру-колун, лезо якої має форму клина з кутом приблизно в 30°. Колуном можна розколювати навіть найтовстіші цурки при меншій силі удару. При рубанні сокирою, особливо товстих дровин, велика ймовірність застрягання леза в утвореній тріщині цурки. Тоді, щоб розрубати деревину або звільнити сокиру, перевертають застряглу сокиру й б'ють обухом об дровітню.

Правильна стійка під час рубання дров — ноги ширше плечей. Це запобігає можливості отримання травми у випадку промаху, невдалого удару або поломки сокири. Також для зручності дровітню найкраще розташувати на висоті пояса людини.

Для зберігання дров їх складають у стоси, розташовуючи їх під накриттям, або в спеціальних приміщеннях (відомих як «дровітні», «дровники», «дров'яники»).